УБИВЦЮ 90-РІЧНОЇ БАБУСІ З РЯСЬКОГО ЗАСУДЖЕНО ДО 10 РОКІВ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

П'ятниця, 22 січня 2010, 00:00 Автор: Вікторія РЯДНИНА

Із листа потерпілої Ніни Пилипівни НАЗАРЕНКО до прокурора області: «Прошу пробачення за сина, за те, що не доглянула, не змогла попередити те, що сталося. Прошу пробачення у сина за ту страшну долю, що йому дала.
27 вересня 2008 року увечері мій син Назаренко Олександр Іванович, 1968 р.н., убив мою маму, а свою бабусю 93-х років, Лазебну Марфу Степанівну, яка мешкала у селі Ряському...».
Увесь жах полягає в тім, що ця трагедія сталася всередині однієї родини. Ніна Пилипівна Назаренко, мешканка Дніп-ропетровської області, пенсіонерка, доглядала у Ряському свою стареньку маму. Лікар у минулому, вона ніколи не відмовляла людям у допомозі — так говорили односельці. Усе життя багато працювала. Як напише у тому ж листі, син колись говорив: «Твоє хобі, мамо, піти рано, прийти пізно і знову піти». Тому й звинувачує жінка у всьому, що сталося, тільки себе.

Її син Олександр Іванович Назаренко — наркоман зі стажем. Кілька разів лікований у психлікарні, чотири рази судимий, приніс родині чимало горя. Неодноразово притягався до адмінвідпові¬дальності за вчинення насильства в сім’ї.  Але того, що сталося 27 вересня 2008 року, ніхто передбачити не зміг.
Ніна Пилипівна того дня відлучилася з дому. За її відсутності сусідка чула, як онук погрожував престарілій бабусі. Перед цим, як встановить слідство, Олександр ходив на кладовище, де порався на могилі батька (той помер нещодавно від інсульту) та вживав спиртне.  Тепер на увесь двір кричав до баби: «Закрий рота, іди в хату! Я тебе уб’ю, бо ти мене вже задовбала»! Хвилин через 20-30 додому повернулася мати разом із Миколою Даніленком, якого попросила замінити пробки на електролічильнику. За його свідченнями, у хаті одразу побачили Марфу Степанівну, яка лежала в коридорі, поряд із нею валялася табуретка. Бабуся хусточкою обтирала від крові обличчя. Свідок помітив рану на щоці. На запитання про те, що сталося, поранена лише помахала рукою. Ніна Пилипівна кинулася до сина: чи не бив бабусю? Збуджений, неадекватний на вигляд Олександр підбіг до потерпілої: «Бабушка, я Вас бив»? Бабуся лише підвела знову руку, але із цього жесту ніхто нічого не зрозумів.
Мати спробувала заспокоїти Олександра, але той вибіг на кухню і повернувся із двома ножами.
Сусідка Тетяна Журавель чула спроби заспокоїти неадекватного сина, але незабаром із будинку вибігли і Ніна Пилипівна, і Даніленко. Олександр із кухонним ножем за поясом через деякий час прийшов до Клавдії Даніленко шукати матір — п’яний і збуджений. 
Міліцію в Ряське викликав сільський голова: Олександр Назаренко близько 18-ї години перестрів посеред села кінного воза, погрожував розправою, розмахував ножами і брутально лаявся. Вів себе агресивно — коли вийшов із сарая з сокирою, люди побоялися йти в хату до пораненої.
Олександра затримали і доставили до райвідділу, а в будинку на ліжку знайшли тіло господині з ознаками насильницької смерті (колото-різані рани голови, тулуба, кінцівок). На місці злочину працювали прокурор району, начальник райвідділу міліції, слідчо-оперативна та експертна групи.
Опис тілесних ушкоджень, згідно з висновком судово-медичної експертизи, зайняв у справі більш як півсторінки дрібним шрифтом. Якщо коротко — на бабусі не лишилося живого місця від ударів ногами, рукояткою та клинком ножа (переломи хребта і ребер, проникаюче поранення голови з ураженням головного мозку, пошкодження ока від імовірного удару ножем і т.д.). Убивцею власноруч записані покази: повернувся додому п’яний і заснув. Прокинувся від того, що захотілось пити, а на дорозі — бабуся. Вона дуже повільно ходила. Озлобився «по непонятній причині» і почав бити її ножем. Коли впала, «по інерції» кілька разів ударив ногами по спині. Коли побачив кров, схаменувся, витер їй обличчя і відніс на ліжко. Там покійну і знайшли.
Судові слухання тривали дуже довго. Потерпіла сторона, донька загиблої і водночас мати вбивці Ніна Назаренко подає клопотання про призначення Олександру додаткових психолого-психіатричних експертиз. Згідно з актом амбулаторної судово-психічної експертизи лікарів Полтавської психлікарні, в обвинувачуваного встановлено емоційно-нестабільний розлад особистості, ускладнений вживанням наркотиків, з маячними ідеями переслідування та галюцинаціями. Але висновок — осудний. Стаціонарна судово-психіатрична експертиза у Харківській обласній клінічній психіатричній лікарні теж визнала вбивцю осудним, але не дала від¬повідей на всі питання слідства. Тому на клопотання потерпілої, підсудного та захисника призначається повторна комплексна експертиза, яку доручено Київському міському центру судово-психіатричної експертизи.
Олександр Назаренко на суді спочатку поводиться неадекватно («Вийду — усіх повбиваю!»), розповідає про те, що його вчинки продиктовані якимись вищими силами, згадує навіть спецслужби. Заспокоюється лише тоді, коли й київська експертиза визнає його осудним (таким, що на момент скоєння злочину усвідомлював свої вчинки та їх наслідки).
Машівський районний суд визнав винним Назаренка Олександра Івановича і призначив йому покарання у вигляді 10 років позбавлення волі. Апеляційний суд залишив це рішення в силі.
Наркотики і спиртне колись трапилися у його житті вперше і згодом зробили з нього безжального вбивцю. Сьогодні це зілля на кожному кроці, тому легковажне ставлення до нього неприпустиме.

Вікторія РЯДНИНА,
старший помічник прокурора району.